Зелені корми.

Влітку тварин годують переважно зеленими кормами. Для жуйних вони є єдиним кормом, а для свиней і птиці — значним доповненням до раціону. Зелені корми містять 60— 85%' води, велику кількість високоцінних протеїнів, жирів, вуглеводів, різних мінеральних елементів, вітамінів та інших речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності. їх охоче поїдають тварини, вони легко перетравлюються і засвоюються організмом.

Велика рогата худоба, вівці і кози багато зеленого корму споживають, знаходячись на пасовищах, що позитивно впливає на їхнє здоров'я, продуктивність, відтворну здатність. Переводять тварин на пасовищне утримання поступово, протягом шести-семи днів. РізКий перехід призводить до розладу діяльності шлунково-кишкового тракту, з'являються проноси. Тому в перші дні тварин пасуть лише 2—3 год, бажано у другій половині дня. Перед випасанням худобу підгодовують сіном. Час випасання поступово збільшують і на сьомий-восьмий день пасуть уже весь день.

У перші два місяці тваринам вистачає корму на пасовищі і дома можна давати невелику кількість концентратів тільки високопродуктивним коровам. Але з часом травостій бідніє, втрачає поживні якості, внаслідок чого пасовище не в змозі задовольнити потребу тварин у поживних речовинах. Тому дома їх підгодовують скошеною травою, гичкою, коренеплодами та іншою городиною. Корм дають переважно на ніч, але не перед вигоном на пасовище. Траву згодовують лише свіжу, а бобову бажано після пров'ялювання, якщо вона молода, але ні в якому разі не вологу.

Коли немає можливості випускати тварин на пасовище, їх можна випасати на прив'язі. Для цього на шию роблять ошийник так, щоб тварина не могла зняти його через голову. Ошийник виготовляють з шкіри чи іншого матеріалу. До нього за допомогою вертушки прикріпляють ланцюг, вільний кінець якого міцно з'єднують з стержнем довжиною 40—50 см. Стержень вбивають на вибраному місці в землю, і тварина може певний час пастися сама. Потім місце випасу змінюють.

Свиням у літній період добре згодовувати молоду жалючу кропиву, щирицю, лободу, бобові трави. їх подрібнюють і змішують з концентратами. Молоду траву, особливо з молодими листочками, дають і птиці.

Зелені корми містять багато кальцію, але бідні на фосфор. Тому жуйним тваринам потрібно давати мінеральні добавки, до складу яких входив би цей елемент; монокальцій-фосфат, знефторений фосфат, динатрійфосфат.

У годівлі тварин велике значення мають соковиті корми. З цієї групи на присадибних ділянках вирощують кормові і цукрові буряки, картоплю, гарбузи, турнепс, капусту тощо, їх охоче поїдають худоба і птиця усіх видів. Коренебульбоплоди багаті на вуглеводи, містять протеїн, мінеральні речовини і вітаміни. Вони поліпшують травлення, сприяють кра« щому засвоєнню поживних речовин інших кормів.

Соковиті корми на стійловий період заготовляють восени до появи заморозків. Пошкоджені корені і бульби згодовують у першу чергу, тому що вони швидко псуються. Здорові коренебульбоплоди закопують у яму глибиною 1,5 м довільної ширини і довжини. Зверху її вкривають соломою І шаром землі так, щоб корми не промерзли. Посередині встановлюють душник, який можна виготовити із дощок.