Осіменення телиць і корів.

Статева зрілість у великої рогатої худоби настає рано. Уже у віці 6—8 міс у молодняка починають функціонувати органи розмноження. В теличок у, цьому віці дозрівають фолікули, і яйцеклітини виводяться в порожнину матки* чітко проявляються ознаки тічки й охоти. У бугайців виробляється придатна для запліднення сперма. Відбуваються також зміни у будові тіла бугайців і теличок, внаслідок чого вони поступово набувають властивостей, характерних для тварин різної статі.

Важливо пам'ятати, що настання статевої зрілості у молодняка не є приводом для проведення парування. Передчасна вагітність затримує розвиток телиць, негативно відбивається на їхній майбутній продуктивності, нерідко призводить до важких отелень. Телята від рано спарованих тварин народжуються дрібні й кволі, часто хворіють. Тому бугайців і теличок після 5-місячного віку необхідно утримувати окремо.

Цього правила особливо слід дотримувати влітку, коли тварин випускають на пасовища.

У присадибних господарствах перед наближенням пасовищного періоду бугайців доцільно каструвати. Це позбавить господарів від зайвих турбот, пов'язаних з сумісним утриманням бугайців і теличок на пасовищах.

Вік першого парування телиць залежить від породи та розвитку. Тварин скороспілих порід спаровують раніше, ніж пізньоспілих. Незадовільний розвиток телиць також затримує вік парування. Найкраще перший раз телиць спаровувати у віці 17—18 міс, коли вони досягнуть 60—70% живої маси дорослої корови. Орієнтовно залежно від породи телиці повинні мати таку живу масу: "червоної степової, червоної польської, білоголової української не менше 300 кг, бурої карпатської, пінцгау 320, симентальської, лебединської, чорно-рябої 330—340 кг. Затримувати строки парування, якщо тварини мають нормальні розвиток і вгодованість, не слід, оскільки це може стати причиною яловості.

Важливо своєчасно виявити телиць і корів в охоті. Цього досягають, уважно стежачи за ознаками, що її супроводжують. Під час охоти тварини неспокійні, ревуть, погано їдять, часто п'ють воду. В корів здебільшого знижується продуктивність. У череді вони. активно рухаються, прогинають спину і піднімають корінь хвоста, обнюхують інших тварин, плигають на них. Спокійно стоять, якщо тварини плигають на них. Зовнішні статеві органи припухають і червоніють, причому інтенсивність забарвлення посилюється до кінця охоти. Із піхви виділяється спочатку прозорий, а потім мутний слиз, що часто звисає у вигляді довгих ниток.

Охота у корів настає частіше всього через 19—21 день після отелення і приблизно через такі ж проміжки часу потім повторюється, якщо тварина залишається незаплід-неною. Однак є корови, у яких охота може з'явитися через 16 або 28 днів після закінчення попередньої.

Вираження ознак охоти та її тривалість залежать від багатьох факторів: умов годівлі та утримання тварин, індивідуальних особливостей, віку та сезону року. При недостатній чи неповноцінній годівлі, а також незадовільній або надмірній вгодованості тварин охота проходить в'яло, зовнішні ознаки її виражені слабо. Таке ж явище спостерігається нерідко у корів і телиць у зимовий період, особливо якщо тварин постійно утримують у тісних, брудних і недостатньо освітлених приміщеннях, без руху.

У корів і телиць охота триває 18—36 год. Через кілька годин від її початку з яєчників виділяється яйцеклітина. Якщо під час руху по яйцепроводу до матки яйцеклітина зустрічається з сперміями, то один з них проникає через оболонку всередину і запліднює її. Запліднена яйцеклітина потрапляє в матку і прикріплюється до стінки.