Випасання овець.

Переходити від зимового утримання на літнє треба поступово, щоб уникнути розладу травлення і появи прокосу. В перші дні-тривалість випасання невелика — до 3—4 год, а перед виганянням на пасовище необхідно згодовувати сіно.

Перед початком пасовищного періоду потрібно обрізати ратиці в овець, підстригти вовну навколо очей, з внутрішніх боків ніг, навколо хвоста для запобігання забрудненню рун-ної вовни. Слід також заздалегідь уважно оглянути пасовища, скосити і спалити рослини, які забруднюють вовну,— реп'яхи, осот, ковилу тощо.

Овець потрібно випасати на сухих ділянках з дрібним різноманітним травостоєм. Випасання на мокрих, заболочених пасовищах призводить до зараження тварин глистами, мокрецем копитець, Для боротьби з глистяними хворобами необхідно також чергувати спасування, щоб вівці повертались на вже використану ділянку через 2—3 міс. За цей період глисти та їхні яйця, які виділяють хворі тварини, будуть знешкоджені сонячним промінням.

Починають випасати овець, особливо вівцематок з ягнятами, після того, як земля прогріється і просохне. За винятком ранньої весни і пізньої осені, коли бувають холодні роси, випасати овець починають якомога раніше, щоб до настання жари вони напаслись. У сильну жару їх заганяють у тінь, а як вона спаде, тварин знову випускають на пасовище. Щоб вівці наїлись, їх випасають не менше 10 год. За цей час доросла тварина з'їдає 8—10 кг трави.

Тривалість випасання на пасовищах із значною кількістю бобових трав (конюшина і люцерна), а також молодої свиріпи не повинна бути більшою 0,5—1 год, інакше можливі випадки здуття рубця (тимпанія) в тварин та їх загибель. Випасати овець на таких пасовищах під час роси або після дощу не можна.