Відбір овець.

При відборі породи для розведення в домашньому господарстві слід враховувати такі фактори: призначення присадибного вівчарства, пристосованість до місцевих умов, наявність природних пасовищ і кормів, національні традиції тощо. Розводити потрібно такі породи, які дають найбільшу кількість продукції при найменших затратах праці і кормів. Важливими ознаками овець є будова тіла, здоров'я і продуктивність.

Високопродуктивні вівці повинні бути великими, мати правильну будову тіла — пропорціонально розвинуті його частини і добру мускулатуру, високий настриг вовни, міцний кістяк. Велика груба голова, наявність ріг (у безрогих порід), товсті кінцівки є показниками грубої конституції, низької продуктивності і тому небажані. Вузька ніжна голова, про-вислість спини, тонкі вуха без покривного волосу, навпаки, вказують на зніженість конституції і слабке здоров'я. У таких тварин також невисока продуктивність.

Голова в овець має бути середньої величини, шия помірної довжини, широка; груди — добре розвинуті, глибокі, спина і поперек рівні, широкі; черево — об'ємним, але не відвислим; ноги — міцні, правильно поставлені. Зближеність ніг в скакальних суглобах небажана, тому що це призводить до швидкої втоми тварин. Шкіра у тварин повинна бути щільною, міцною, вільно охоплювати тулуб. У вовнових овець наявність невеликих складок на тулубі збільшує площу шкіри, що забезпечує підвищення настригу вовни.

Вим'я у вівцематок має бути добре розвинутим, об'ємним, м'яким на дотик, дійки — нормально розвинутими. Якщо дійки маленькі і товсті, ягнятам важко ссати молоко. Молочність вівцематок повинна бути високою і забезпечувати вирощування двох ягнят.

Для вовнових овець найбільше значення має розвиток вовнової продуктивності.- Вовна повинна бути достатньої довжини, густою і щільною на дотик, без огрубіння; основні ділянки тулуба, живіт і ноги — добре оброслими рунною вовною. Вівці вовнового напряму мають давати високі настриги тонкої мериносової вовни.

Вівці м'ясо-вовнових порід характеризуються більш вираженими м'ясними формами. Тулуб у них прямокутний, широкий, бочкоподібний, добре розвинуті мускули. Вони здатні давати високі настриги вовни.

У гірськокарпатських овець більше уваги приділяють якості вовни — співвідношенню остьових і пухових волокон, а також молочності вівцематок.

Смушкові вівці повинні народжувати ягнят з доброю якістю смушка і мати високу молочну продуктивність.

Тривалість використання овець у домашньому господарстві залежить від продуктивності тварин, годівлі та утримання.

У звичайних умовах вівцематок тримають до п'яти-шестн років, однак кращих за продуктивністю можна використовувати й значно довше. При цьому слід враховувати, що найвищої плодючості тварини більшості порід досягають у чотп-ри-п'ять років.

Вік овець визначають за зміною, молочних зубів на постійні. Змінюватися молочні зуби починають у рік-півтора і закінчують у три-чотири роки. В овець старше чотирьох років постійні зуби починають стиратися і в шість років па поверхні з'являється овальна форма; вони помітно рідшають. У шість-сім років (в окремих тварин у старшому віці) спостерігається хитання зубів і вони випадають. При цьому продуктивність тварин різко знижується. Таких овець треба відгодовувати і забивати на м'ясо.