Класифікація овчин.

Овчини залежно від вовнового покриву і породних особливостей овець поділяють на шубні і хутрові.

До шубної овчини відносять шкури грубововних порід овець площею понад 35 дм2 і довжиною вовни 2,5 см і більше. Для виготовлення шубних виробів відбирають овчини з густою незваляною вовною. Російськими називають овчини грубововних і смушкових порід овець, степовими — каракульських.

До хутрової овчини належать шкури овець з тонкою, напівтонкою і напівгрубою вовною. їх є три види: тонкорунні, напівтонкорунні і напівгрубі.

Овчина тонкорунна — вовновий покрив тонкий, щільний, однорідний, штапельної будови (у молодняка штапель косич-ної будови); напівтонкорунна — вовновий покрив напівтонкий, щільний, однорідний, штапельної та штапельно-косичної будови з середньою або великою звивистістю; напівгруба — вовновий покрив неоднорідний, штапельно-косичної будови, складається з пуху, перехідних та остьових волокон.

Товарні якості і вартість шубних та хутрових овчин залежать від площі овчини, довжини вовни, сортності. Залежно від довжини вовни овчини поділяють на вовнові, напіввовнові і низькововнові.

Площу овчин (кв. дм) визначають множенням довжини шкури, виміряної від верхнього кінця до основи хвоста, на ширину, виміряну по лінії на 3—4 см нижче кінця передніх пахів.

Сортність овчини залежить від наявності дефектів, їх розміщення, величини тощо.