Приміщення для кіз.

Кіз утримують у будь-якому приміщенні, але воно повинне бути сухим, чистим, теплим, без протягів, з вентиляцією і добре освітленим.

Вікна встановлюють на рівні 1,5—1,75 м від підлоги з таким розрахунком, щоб кози не розбивали скла. Низькі вікна відгороджують дротяною сіткою. Приміщення обладнують вентиляційною трубою, за допомогою якої регулюють мікроклімат. Замість труби можна ко-. ристуватись кватиркою у вікні. Взимку температуру в приміщенні потрібно підтримувати на рівні 6—7° С тепла, а коли є малі козенята,— 8—10° С.

Підлога може бути двох типів: дощана і земляна. Якщо достатньо підстилки, краще земляна підлога, де на холодний період можна накопичувати товстий шар гною, що забезпечує обігрів приміщення. Дощану підлогу роблять із дощок, щільно підігнаних одна до одної. В кінці стійла встановлюють риштак, у який стікає сеча і падає гній.

Навколо приміщення обов'язково обладнують майданчик для прогулянок (базок), куди регулярно випускають кіз. Влітку вони там перебувають постійно тоді, коли не пасуться.

У приміщенні кіз краще не прив'язувати. Для кітних маток і маток з козенятами роблять окремі клітки з дверцятами і годівничками. Весь молодняк після відлучення утримують в одній клітці.

Кози люблять спати на підвищеннях. З цією метою біля стіни роблять поміст з дощок шириною 60—70 см на рівні 40—50 см від підлоги.

Якщо у господарстві є козел, його утримують окремо, тому що властивий пліднику запах передається козам, а від них — молоку.