Доїння кіз.

Продуктивність кози значною мірою залежить від правильного доїння та вмілого догляду за вим'ям. Щоб зручно було доїти, коза в цей час повинна стояти спокійно. Для цього краще користуватись доїльним станком. Його конструкція проста. На краю низького (35—40 см) дерев'яного столика довжиною 100 і шириною 50—60 см роблять жорстку раму для фіксації на ньому матки за шию. До рами прикріплюють годівничку.

Зафіксовану таким чином козу доять збоку, сидячи на цьому самому столику, так щоб вона стояла праворуч. Щоб під час доїння тварина не товклася, станок установлюють впритул до стіни.

В кожному випадку козі під час доїння обов'язково дають смачний корм. У першій половині лактації її доять три рази на добу, а потім два з рівномірною перервою між доїнням: при триразовому 8, дворазовому 12 год.

Молоко треба видоювати повністю. Останні його порції містять у два рази більше жиру: крім того, систематичне не-додоювання знижує надій молока і спричиняє «присушування» вим'я. Перед доїнням ретельно миють руки, вим'я витирають спочатку змоченим у теплій воді, а потім сухим рушником. При доїнні треба уникати змочування сосків та вим'я молоком, бо це призводить до утворення тріщин і захворювання вим'я на мастит. Краще доїти кулаком. Перші цівки здоюють в окремий посуд, щоб не забруднити і не зіпсувати всього молока. Доїти слід швидко і безупинно, оскільки повільні рухи нервують козу і знижують надої. Після доїння вим'я витирають сухим рушником, а дійки змазують вазеліном.

Перед доїнням і після нього вим'я масажують, що посилює, роботу молочної залози і підвищує надої. Кожну половину вим'я краще масажувати почергово. Молочний посуд повинен постійно бути чистим. Дійницю перед доїнням пов'язують марлею, щоб молоко не забруднювалось.