Продукція кролівництва.

Кролі дають цінний продукт харчування — м'ясо, а також сировину для промисловості — шкурки і пух. Використовують і побічну продукцію — гній, відходи забою.

М'ясо кролів належить до білого і за харчовими й особливо дієтичними властивостями значно перевершує м'ясо інших видів сільськогосподарських тварин, у тому числі й птиці. Воно відзначається високим вмістом азотистих і мінеральних речовин, має низьку калорійність.

Шкурки кролів широко використовують для пошиву хутрових виробів як у натуральному вигляді, так і для імітації різних видів хутра, а також для виготовлення багатьох шкіряно-галантерейних, фетрових та інших товарів.

Найвищої якості шкурку в умовах присадибного кролівництва одержують при забої нормально розвинутих кролів незалежно від породи у віці старше 5—6 міс після закінчення другої вікової линьки, в період між сезонними линьками, який припадає на листопад — лютий. У цей час шкурки пов-новолосі, з розвинутими остю і пухом, з чистою (без синіх плям) міздрею. Забиті в іншу пору року кролі у віці понад 150—180 днів, незважаючи на повністю закінчену вікову линьку, дають менш повноволосу шкурку з недорозвинутими остю і пухом. При цьому від кольорових порід кролів одержують шкурки з синіми плямами на міздрі різної величини.

Линька відбувається у певній послідовності, яку кролівникові необхідно знати. Як правило, вона починається з нижньої частини шиї і кореня хвоста, далі переходить із шиї на потилицю, утворюючи кільце, а від кореня хвоста переміщується до огузка і заднього краю стеген. Потім линька охоплює загривок, весь огузок, спину, низ черева, переходить із спини й черева на боки, залишаючи смуги, які перетворюготься потім на окремі плями і лінії. Линька закінчується на стегнах. Послідовність її певною мірою залежить також від фізіологічного стану, умов годівлі та утримання і деяких інших факторів. У кролів з білим волосяним покривом блакитні плями на міздрі не утворюються, що ускладнює оцінку проходження линьки.

Для стимуляції розведення кролів з кольоровим забарвленням хутра ГОСТ 2136—73 передбачено приймання шкурок першим сортом при наявності блакитних плям на міздрі та боках розміром понад 2 см, на огузку — понад 5 см від краю при умові, що блакитні 'плями становлять не більше 3% загальної площі шкурки проти 1% за раніше діючим ГОСТ 2136—63.

Забивають кролів у такій послідовності. За 12 год їм не дають води та корму, щоб кишечник і сечовий міхур звільнити від вмісту. Для забою кроля беруть лівою рукою за задні лапи і тримають вниз головою, а правою ударяють палицею по потилиці. Щоб знекровити м'ясо, у. забитої тварини видаляють око або проколюють носову перетинку і спускають кров. Сечу видаляють, злегка проводячи по череву забитого кроля, рукою тримаючи його за вуха після знекровлення. Потім тварину підвішують за задні лапи на гострі гачки, якими проколюють ноги- вище скакальних суглобів. Біля проколів роблять кільцеві надрізи шкіри і розріз по внутрішньому боці ніг до основи хвоста. Після цього шкуру знімають із задніх кінцівок і обережно стягують її до голови, попередньо відрізавши хвіст та обрізавши шкіру навкруги анального отвору. При зніманні шкури з голови відрізають хрящі вух, шкіру біля очей та губів. Хрящі вух відокремлюють від шкіри, тому що вони затримуватимуть висихання шкурки і можуть бути причиною її підіпрівання. З передніх кінцівок шкуру знімають до зап'ястного суглоба. При такому способі знімання шкурка буде вивернута волосом усередину, як панчоха.

Розбирати тушки починають з надрізу черевної стінки біля лобкового зрощення, потім розтинають черевну порожнину по білій лінії до грудної клітки, виймають сечовий міхур, підрізаючи його ножем, розрізають таз по лінії зрощення лобкових кісток, відділяють пряму кишку і виймають кишки та шлунок. Після цього відокремлюють печінку (запобігаючи при цьому розриву жовчного міхура), легені, серце, трахею і з нею стравохід (надрізаючи їх біля голови). Нирки залишають у тушці.

Голову від тушки відділяють між потиличною кісткою і першим шийним хребцем, а задні кінцівки — до скакального суглоба. Після того як закінчать розбирати тушку, зачищають шийний заріз, видаляють пошкоджені місця, кров і волос.

Якість хутрової сировини залежить від правильної її первинної обробки. Для цього потрібно все робити у такій послідовиості. Як тільки шкурку знімуть, її підвішують за отвори очей на спеціальні вішала для остигання протягом 1 год. Після цього шкурку натягують на спеціальні правилки волосом усередину так, щоб боки знаходились на ребрах правилки, а спина і черево — посередині. При цьому на шкурці не повинно бути складок і зморшок. При правленні шкурку маленькими гвіздками прибивають до правилки на задніх лапках, корені хвоста та губах. Правилка має відповідати розміру шкурки, тому що значне розтягування погіршує її якість внаслідок зрідження волосяного покриву. З закріпленої на правилці шкурки не пізніше як через 2 год після забою обережно знімають прирізки м'яса, жир у напрямку від. озадка до голови. При цьому плівку з міздри залишають. Висушують шкурки при температурі ЗО—35° С і відносній вологості повітря 45—60%. Правильно висушена шкурка кроля еластична^ при згинанні легко гнеться, не ламається.